DSCN2786

Вже 15-й день у великих містах та містечках України проходять мітинги на підтримку української євроінтеграції, так звані євромайдани. Нагадаємо, масові демонстрації спричинило рішення кабміну про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.

28-29 листопада на Вільнюському саміті Президент України Віктор Янукович не виправдав надій мільйонів українців і не підписав угоду про партнерство з ЄС. Однак люди й досі страйкують. Щодня з різних областей до столиці вирушають десятки автобусів з людьми, котрі бажають своїй батьківщині кращої долі. Для придушення майдану влада застосувала силу, була пролита кров. Серед страйкарів є багато замовлених провокаторів, а привладна партія досі провадить «розправу» з народом за допомогою «тітушок».

Ми запитали українців про те, як вони ставляться до єврореволюції.

Валентина, педагог
Ви знаєте, сюди мене покликало серце. Мені не все одно, в якому світі житимуть мої діти, внуки та мій народ. Коли ми підпишемо угоду з Євросоюзом, нам не буде легко. Нам буде важко, можливо, навіть важче ніж зараз. Але ми повинні вчитися працювати. Ми мали б робити це ще 22 роки тому. В 2004 я стояла на цьому ж майдані зі своїми колегами і думала, а чи вистачить сили духу в наших тодішніх «провідників» засукавши рукави важко працювати для України. Не вистачило духу. Розчарування нема, бо ми самі винні в цьому. Брати Капранови якось сказали таку річ: «Демократія полягає не в обиранні влади, а в її поваленні». І я погоджуюся з цими словами. Що стосується Росії, то тут скажу наступне: я ні в якому разі не проти росіян, але ті методи, які застосовує російська влада щодо України, мають бути засуджені: підкуп, шантаж і погрози. Я переконана в тому, що ми мусимо перемогти, тому що ми вже Європа.

Луцький

Сергій, військовий
22 червня 1941 року Європа вже приходила до нас, її привів Адольф. Усі ми знаємо, чим це скінчилося. Нам не варто йти до Європи, яка переслідує лише свої політичні та економічні інтереси, впритул просуваючись до кордонів Російської федерації. Метою втягування України в асоціацію є заволодіння природними ресурсами та багатствами нашої землі. Інших цілей у відношенні України та Росії Європа ніколи не переслідувала, не переслідує і не буде переслідувати. Шлях України лежить тільки на Схід. Лише у союзі з братніми слов’янськими народами Україна може розраховувати на ефективний супротив намаганням західного світу підкорити слов’янські народи.
Мітинги, які проходять зараз в Україні, не можна назвати масовими, тому що у порівнянні з кількістю населення відсоток мітингувальників жалюгідний. Крім того, ці акції підбурюються та оплачуються лідерами опозиції, які не здатні осягнути весь спектр проблем, що постали перед Україною в світлі останніх подій. Ніяких конструктивних пропозицій опозиціонери не висувають, а відчайдушно піаряться і відпрацьовують гроші Заходу, що передаються зацікавленими особами з метою дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні. Рішення українського уряду відмовитись від підписання угоди про асоціацію ґрунтується на здоровому глузді, економічних розрахунках та загальному розумінні ситуації.

Василь, охоронець
Я думаю, що українцям від вступу до ЄС буде тільки краще. Візьмемо хоча б Польщу. Я ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС і маю всього 2 000 гривень пенсії. В Польщі ж пенсіонери отримують значно більше. В Європі все набагато цивілізованіше, там закони захищають права людей, а не політиків. А що Росія? В Росії та ж сама біда, що й у нас. Я повністю підтримую намагання українців потрапити до Євросоюзу, а влада, яка сьогодні говорить одне, а завтра інше, мусить піти у відставку.

Олександр, студент
Слідкуючи за останніми подіями, я зрозумів, що тільки масовими мітингами та виступами можна чогось добитися в цій країні. Згуртування навколо єдиної ідеї, спільна мета, до якої прагнуть українці, є позитивним моментом. Боротися потрібно завжди, боротися за свої переконання, свої ідеали, боротися за краще майбутнє для своїх дітей. На рахунок євроінтеграції моя думка є дещо суперечливою. Я переконаний, що все ж таки нам було б краще залишатися абсолютно самостійною та ні від кого не залежною державою. Якби не одне велике «але». Наші недалекоглядні політики не зацікавлені в процвітанні та розвитку нашої країни. Вони ніяк не можуть чітко визначити, в який союз вступити. Європа чи Росія? Саме при такому розрахунку я став би на бік євроінтеграції. Я думаю, немає потреби зараз нагадувати багатостраждальну історію нашого народу. Скільки бід нам принесли «братья расіянє».

Ні! Аби лиш не з Москвою
Хай Україну чаша ця мине.
Вже краще з турком, ляхом, із Литвою,
бо ті сплюндрують, а вона ковтне.

Фото з Євромайдану. Луцьк

Анна, інженер
Моє майбутнє в Євросоюзі. Я тут тому, що вірю в те, що зі вступом України до ЄС українцям стане значно легше жити. Росія разом зі своїми союзами — це минуле, яке не може бути реанімоване. А влада за нехтуваннями законами України заслуговує в’язниці, я вважаю.

Артем, підробляє
Різко негативно ставлюсь до так званої асоціації з ЄС через непосильні вимоги для економіки України. В свою чергу різко негативно ставлюсь до людей, що вийшли на майдан, зовсім не поцікавившись, чим нам загрожує асоціація. Складається враження, що люди свідомо віддають свою країну у новий союз після того, як ми 70 років гнили у радянському союзі.
Відстоювання інтересів прозахідних політиків на майдані розцінюю як державну зраду. Лише дурень може віддавати свою країну Заходу після того, як наші діди десятиліттями боролись за її незалежність від Сходу. Коли ж ми встигнемо побути справді незалежними?

Ірина, лікар
Я хочу в Євросоюз. До Росії, загалом, ставлюся нормально, але все ж таки нам треба йти різними дорогами. Я люблю свою батьківщину і хочу, щоб нам в ній було комфортно жити, щоб наші діти мали майбутнє у цій країні, яка сьогодні лиш формально незалежна.

Олег, студент
Ну звісно, останні події в Україні не можуть не тішити. Люди почали виходити на вулиці, відстоювати свою думку. Кожен має на це право, однак я не знаю, чи принесе це результат, адже скільки вже мітингували, кричали… влада все одно робила по-своєму.
Дехто боїться беркуту та тітушок, але коли нас буде багато, ми зможемо щось змінити. Та на даний момент я бачу лише локальний протест. Багатьом людям байдуже на майбутнє країни, а даремно, бо це і їхнє майбутнє, і майбутнє їхніх дітей, які не схочуть бути рабами в своїй державі.

Євромайдану у Луцьку

Римма, пенсіонерка
Євромайдани, на мій погляд, збирають людей, які більше кричать, ніж розуміють. Ми можемо бути незалежними тільки тоді, коли будемо самостійно вирішувати, куди нам йти: на Захід чи на Схід. Незалежними ми можемо бути тоді, коли самостійно піднімемо свою економіку, не зазираючи в чужі банки з простягнутою рукою. Тільки тоді нас стануть поважати у світі. Для цього нам потрібно ще принаймні 20 років, я вважаю. А вся ця штовханина на майданах говорить лише про нашу політичну незрілість, а не про демократію.

Ірина, студентка
Прийти сюди — це певний обов’язок. Вирішується доля нашої держави, і ми повинні відстоювати свою думку. Підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом подарує Україні великі перспективи розвитку. Віктор Федорович обіцяв нам Європу, зараз він чи то вагається, чи то взагалі не знає, як діяти. Та попри це, хочу побажати усім студентам терпіння, наснаги, в Києві особливо, не мерзнути людям, щоб все було добре, і щоб ми добилися свого, і в майбутньому угода все ж таки була підписана.

Від себе можемо додати наступне: більшість українців виступають за євроінтеграцію. Однак є й такі, котрі підтримують український нейтралітет у цій ситуації, себто ні туди, ні сюди. Народ налаштований рішуче, Україна не спить. То може й дійсно прийшов час виправляти помилки, зроблені в недалекому минулому?

Фото з Євромайдану у Луцьку
Сергій Філюк,
Валерія Коленко

Leave a Reply