Парламентські вибори

26 жовтня 2014 року в Україні було проведено позачергові парламентські вибори. Проголосувати на виборчі дільниці прийшло трохи більше половини громадян, що досягнули повноліття (52,42%). Цього разу народна довіра дісталася партії Арсенія Яценюка «Народний фронт» (22,16%), трохи менше голосів набрав «Блок Петра Порошенка» (21,83%), на третьому місці — «Самопоміч» на чолі з Андрієм Садовим (10,98%), далі в рейтинговому списку «Опозиційний блок» (9,40%), «Радикальна партія Олега Ляшка» (7,45%) і «Батьківщина» (5,68%). Результати виборів прокоментувала доктор філософських наук, професор кафедри політології Східноєвропейського Національного Університету ім. Лесі Українки Юлія Ємельянова.

— Яценюк обійшов Порошенка, хоча перед виборами більшість політологів були одностайні: «Народний фронт» на 3-4% буде відставати від партії Президента? Чи можливі чвари між двома партіями?

— Найближчим часом — ні. Я, особисто, не очікувала зниження рівня підтримки Порошенка. А перемога Яценюка сприймається як ухвала суспільством його позиції, позиції дуже розміркованої, дуже стриманої. Від Яценюка очікують змін. Президент став таємничою фігурою у політичному просторі, на що йому декілька разів вказували незалежні експерти, а Яценюк навпаки був досить відкритим у ці місяці спільної праці з Порошенком. І суспільство підтримало запропоновану ним відкриту позицію. Люди дуже схвильовані останніми подіями, вони потребують психологічної підтримки. Підтримки очікувань курсу правлячої еліти. Яценюк відверто цю позицію пропагував, саме тому він здобув прихильність до своєї персони і до своєї політичної сили.

— Експерти не змогли передбачити, що Об’єднання «Самопоміч» за рейтинговими списками займе третє місце. А як Ви оцінюєте політичну силу Андрія Садового?

— В цій перемозі я бачу перемогу українського суспільства, його здорових і молодих сил, перспективних, проєвропейських налаштувань. Суспільство намагається підтримати конкретні речі, а не абстракті гасла на кшталт «Вперед до Європи» чи «Вперед до перемоги». «Самопоміч» пропонує об’єднатися заради конкретної цілі на рівні своєї вулиці, свого міста, свого району. Потрібно навести внутрішній порядок у політичних та соціальних процесах.

— Як ви можете прокоментувати провал ВО «Свобода» на парламентських виборах 2014?

— Я здивована цим фактом. Той настрій, який намагалися нам задати свободівці, передавався й мені. Саме тому я б хотіла, щоб їх представники були у парламенті, але з іншого боку їхня політична сила потребує внутрішніх перебудов, переогляду своїх позицій щодо суспільства в цілому. Саме українофільство є підґрунтям їхньої партії, а поняття українофільства у кожного своє. В цьому й був можливий прорахунок цієї партії. Але я думаю, що вони будуть за межами державного апарату влади нетривалий час. Партія обов’язково поверне колишні позиції.

— За «Опозиційний рух», на жаль, проголосували. Постає питання: чому? Є два варіанти: непевність народу чи страх жителів східної України до змін?

— Я думаю, це страх до швидких змін, які були досить неочікуваними. Ці зміни здивували не лише закордонних дослідників українських процесів, але й вітчизняних експертів. Політичний вибух був глобальний для українського демократичного простору. Україна ще молода держава, яка не має усталених традицій політичного життя. Політпростір потребує реформ, а не революцій, та якби не вони, то, можливо, було б гірше. Більшість населення, як завжди, не готова до великих змін у своєму житті – це психологія мас. Протягом життя однієї звичайної людини пройшли такі зміни: розпад СРСР, руйнування економіки, руйнування долі людини на рівні особистості, обезцінення прибутків. З точки зору психології сталося занадто багато перебудов у житті однієї людини. Українці втомилися.

Наталя Климко

Leave a Reply