Боєць АТО три дні пролежав у підбитому БМП

АТО

Звати цього чоловіка Ваня. Сталося так, що БМП, в якому він їхав з побратимами, підбили терористи. Про те, що було далі, говорити важко. Ваня три дні пролежав у понівеченому авто серед мертвих товаришів, поки його виявили інші бійці АТО. В результаті аварії чоловік сильно травмував голову та тіло. Потрапив в реанімацію.

Коли його знайшли, він не міг говорити, а лише кричав та мугикав. Зусиллями сили-силенної медиків Ваню поставили на ноги.

Ваню поставили на ноги

Інколи я задумуюся, скільки ще таких, як Ваня, повертає війна Україні? Скільки ще скалічених морально і фізично хлопців житиме серед нас через місяць? А скільки їх буде через рік? В головах звичайних українців війна — це коли з фронту привозять загиблих військових. А як бути з тими, кого принижують та калічать в полоні, як того хлопця, якому за татуювання про Україну відрізали кисть руки? Як бути з тими сім’ями, батьки та сини яких декілька місяців пролежали в Донецькому аеропорту, після чого тіла не могли розпізнати? (І досі не можуть). Як то воно, залишитися без чоловіка з трьома дітьми при зарплаті в 1500 тисячі гривень?

Насправді війна — це набагато страшніше, ніж нам здається. Ми повинні це розуміти, ми повинні знати про те, що відбувається «там», і до чого це призводить «тут». Ми не маємо права закривати вуха, коли по телевізору вкотре говорять про біду, яку принесла нам «братська» Росія. Адже саме ці жахливі повідомлення ми будемо брати на озброєння, коли ворог, задихаючись від ненависті, стоятиме навпроти. Саме ці повідомлення загартовуватимуть в нас дух, робитимуть нас сильнішими. Ці повідомлення ще раз нагадають нам, за що та з ким ми боремося.

© Сергій Філюк, «UDNM.org»

Leave a Reply