Спалення на вогнищі

В кінці ХІV — на початку ХV століття в Західній Європі почала розвиватися «справжня» наука. Те, що недалекі вчені Середньовіччя не могли пояснити, автоматично ставало надприродним, і все незрозуміле, за їх логікою, було викликане страшними людьми, які знали майбутнє і могли його змінювати. Одним словом, йдеться про відьом та відьмаків. В ході боротьби церкви з єритичними рухами Європи всі невіруючі були відьмаками, а відьмаки — невіруючими, саме тому Свята Інквізиція (організація, мета якої – розшук єресеїв та їх покарання) почала займатися виловлюванням та спалюванням надприродників. Відьом розшукували та за законами чесного суду доводили їх причетність до злочину певними доказами. Першим таким доказом була темна мітка на шкірі: якщо її знаходили, то це точно відьма; не знаходили – дуже вправна відьма, яка змогла її приховати. Наступне, що застосовували у викриті єресеїв-чаклунів – допит з елементами катування. Не витримуючи мук, люди признавалися у тому, що робили і що не робили. Хто не зізнавався, то був дуже сильним і міцним відьмаком. У будь-якому випадку людину спалювали.

У ХІІІ столітті випадки спалювання єретиків були поодинокими, судові засідання не проводилися. 29 жовтня 1390 року відбувся перший світський процес обвинувачення жінки у чаклунстві. Привселюдно, на головній площі Парижа вона була відлучена від церкви та засуджена до смертної кари через спалювання на вогнищі. З цього часу почалися масові страти відьом. За підрахунками істориків на вогнищі згоріло 90 000 людей. Ця сторінка історії вважається мало дослідженою, так як правителі різних держав хотіли приховати акти насильства та вбивств проти мирного, але невіруючого населення.

Наталя Климко

Leave a Reply