Воднева бомба

Першою людиною на Землі, яка заговорила про водну бомбу, був японський фізик Токутаро Хаґівара (1941 р.) Паралельно із ним про такий самий вид зброї своєму американському колезі розказав італійський фізик Енріко Фермі. Якщо в першому випадку про можливість створення такої бомби лише здогадувалися, то в другому випадку взялися за її створення. У вересні 1942 року був заснований «Манхеттенський проект», метою якого була розробка ядерної зброї. Перше завдання, яке поставила перед собою організація, було чітким і безкомпромісним: термоядерна бомба в дії.

Едвард Теллер став головним керівником програми зі створення першої водної бомби у світі, а його помічником був польський математик Станіслав Улан, який заклав основи у створені такого типу зброї. На основі досліджень поляка Теллер зробив висновок, що створені первинним вибухом гама промені та рентгенівське випромінювання можуть віддати достатню кількість енергії у вторинний компонент і тим самим ініціюють термоядерну реакцію. Вчені виявили, що рентгенівські промені доходять до радіаційного каналу капсули із термоядерним пальним. Таким чином уран перетворюється у плазму, яка стискається у 1000 разів. Наступне, що необхідно, — розгортання реакції у центрі плутонієвого стрижня. В результаті реакції поділу, коли стрижень переходить до надкритичного стану, температура збільшується до потрібних значень. На цьому етапі розробки термоядерна бомба була практично готова.

У 1948 році один із розробників американської водної бомби Клаус Фукс розкрив проекти США, передавши секретні документи в руки радянському резиденту. За кілька місяців він зізнався у скоєному, та дороги назад вже не було. Якими тільки способами СРСР не намагалося обігнати США у ядерній силі, перша термоядерна бомба була успішно випробувана американцями. Це сталося 31 жовтня 1952 року на атолі Еніветок, що у Тихому океані. Конструкція пристрою невідома досі.

Наталя Климко

Leave a Reply