Шашкевич

6 листопада 1811 року в селі Підлісся народився зачинатель нової української літератури на Галичині, визначний громадський та культурний діяч, який своїми працями зумів не лише викорінити польську ідею, а й показати і переконати невірний народ у красі та багатстві руської (української) мови, присоромити тих, хто не вірить у її піднесення – Маркіян Семенович Шашкевич.

Ще в дитинстві, під час навчання у Бережанській гімназії, Маркіян знав, що в майбутньому стане священиком. Одразу після закінчення гімназії він вступив у Львівську семінарію, де проводив активну культурно-громадську роботу. За українофільські ідеї його виключили із семінарії, через що батько відрікся від рідного сина. Через два роки батько помирає і Маркіяну потрібно утримувати родину. Саме тому у 1933 році він відновлюється на навчання в семінарії та продовжує займатися просвітницькою роботою. У 1834 році очолив «Руську трійцю» — напівлегальне демократично-просвітницьке літературне угрупування, яке у 1834 році підготувало до друку історико-літературну збірку «Зоря». У 1936 році в Будапешті «Руська трійця» видала альманах «Русалка Дністровая», в якому підкреслена краса та особливість української мови. Книга стала однією з найвідоміших видань тогочасної України і створила письменникам-видавцям безліч проблем: переслідування, недовіра з боку влади. Також Маркіян плідно працював над «Читанкою» для дітей, якій влада не дозволила побачити світ (посмертно цю книгу у 1850 році видав Яків Головацький).

У 1838 році Маркіян Шашкевич закінчив духовну семінарію і став священиком у маленькому селі на Львівщині, та доля склалася так, що керуючим цієї парафії він був недовго. Переїхав у Нестаничі, де у нього народився перший син Володимир. Довго священником у цьому селі він також не пробув – переїхав із сім’єю у Новосілки, де і помер від туберкульозу. Після його смерті Яків Головацький написав таке: «Ледве забликла зірничка з-поза густих хмар, замеркотіла на проясненім небі, та й тут і погасла. Такою зірничкою розсвіту нашого був недавно померший наш Шашкевич». У 1893 році тлінні останки Шашкевича були перепоховані на Личаківському цвинтарі у Львові, що започаткувало поховання визначних західноукраїнських особистостей саме там.

Життя Шашкевича було коротким і складним, але його літературно-просвітницька діяльність — це вагомий внесок в українську культуру. Творчість його як письменника і поета – це класика вітчизняної літератури. Маркіян Шашкевич – справжній патріот і син рідної землі, яким українці повинні пишатися.

Наталя Климко
Русалка Дністрова

Leave a Reply