Самогубство — благання про допомогу, яке ніхто не почув

Самогубство

Кожні 46 хвилин в Україні хтось добровільно прощається з життям. Серед самогубців дедалі більше молоді. Виникає запитання: що є причиною трагічних смертей і чому найбільшу кількість самогубств здійснюють діти пубертатного періоду?

Щоб хоч якось пролити світло на питання, спілкуємось із людиною, яка особисто зіштовхнулась з цією проблемою.

— Валерію, наскільки мені відомо, у вас були неодноразові спроби накласти на себе руки. Які чинники впливали на ваші рішення?

— Передовсім я хотів би подякувати тим людям, які не залишаються осторонь від цієї проблеми. Однозначно, суспільство є провідним чинником, котрий пригнічує індивід. До цієї категорії належать шкільне оточення, сформовані молодіжні компанії та особистості-лідери.

— Як саме вплинуло подібне оточення на нас?

— Коли підлітки не подібні на своїх однолітків, суспільство намагається зрівняти їх із собою, але коли вони не піддаються на подібні провокації, їх змушують до цього силоміць. У пубертатний період підлітки відчувають потребу у надмірному спілкуванні та додатковій увазі, і тому привертають до себе увагу, скоюючи спроби самогубств. Часто-густо батьки залишаються осторонь згаданої проблеми та психічних загострень у дітей, оскільки списують усе на перехідний вік, говорячи, що усе минеться.

Що про це кажуть лікарі?

Як боротися з цією проблемою, якщо підлітки не йдуть на контакт? Спеціалісти з даного питання, радять батькам приділяти дітям більше уваги, якомога більше з ними спілкуватися, висловлювати підтримку їх інтересам та поглядам на світ. Адже невід’ємною складовою подорослішання є взаємодопомога та взаєморозуміння.

Думки про самогубство у підлітків можуть виникнути через недостатню кількість уваги з боку батьків. Це і є певного роду протест зі сторони дитини.

Спроби батьків здійснити дитячі мрії через вплив на своє чадо є надмірним тиском і нав’язуванням ідеалістичних поглядів родини. Подібні речі виробляють у дітей комплекс неповноцінності і перфекціоністський синдром, який у подальшому може розглядатись як анорексія.

Наприклад, коли матір через свою надлишкову вагу не стала балериною, на тлі власного розладу вона змушує дитину зробити це за неї. З віком ідея переростає у параною, і невдачі у процесі втрати ваги викликають бажання завдавати шкоди собі і своєму неідеальному тілу. В кінці, усвідомивши ущербність власного буття, з’являється непереборне бажання звести рахунки з життям.

На жаль, місцеві неврологи не знають, як розмовляти з такими підлітками. Якщо вчасно не втрутитись, то такі випадки лише частішатимуть. 10% хворих — зводять рахунки з життям…

Це залишається великою проблемою сьогодення. Як сказав відомий польський психолог та філософ Антоній Кемпінський: «У молоді самогубство — це благання про допомогу; у людей похилого віку — про смерть». Знайти вихід зі складної ситуації та розповісти про свої проблеми можна працівникам телефонів довіри центрів самозахисту.

Не можна опиратись на те, що суїцид — вихід із будь-яких проблем. Чоловіка, котрий вижив після того, як зістрибнув з мосту, запитали, що він відчував в той момент, на що він відповів: «Ти розумієш, що усі твої проблеми можна вирішити, окрім однієї — ти летиш…»

© Тетяна Осіпчук, «UDNM.org»

Leave a Reply