Динаміт

Про те, що перші вибухові речовини були винайдені у Китаї, немає точних даних, але жителям Піднебесної вдалося переконати весь світ у правдивості цієї інформації. До 1840-х років європейці нічого не змінювали у старовинному рецепті вибухівки, доки німецький хімік Крістіан Шенбейн та італійський вчений Асканіо Собреро додали дещо нове до звичного пороху. Німець винайшов піроксилін, а італієць – нітрогліцерин. Створити повноцінну речовину сильної руйнівної дії, яку ми сьогодні називаємо динамітом, зумів шведський хімік Альфред Нобель.

Як і більшість великих винаходів, вибухівка Нобеля була створена випадково. Це виглядало приблизно так: Альфред перевозив декілька бідонів із нітрогліцерином разом із діатомітом (кременистою породою). Коли він відкрив великий ящик, в якому знаходилися дві речовини, то помітив, що бідон перекинувся – утворилася тверда маса. 25 листопада 1867 року вчений запатентував свій винахід, назвавши його динамітом. Процес виготовлення вибухівки був недовгий: з діатоміту робили невеличкі бруски, які замочували у нітрогліцерині і підривали це все за допомогою детонаторів. Альфред Нобель створив дві великі фабрики, що спеціалізувалися у виробництві динаміту. Один із заводів вибухнув. В той час всередині фабрики знаходився рідний брат Альфреда. Винахідник не раз пошкодував, що створив такий страшний винахід.

З часом динаміт здавався Нобелю все більш небезпечнішим, тому він вирішив витіснити його іншою, менш шкідливою вибухівкою. У своєму наступному досліді Альфред поєднав нітрогліцерин із колодієм, отримавши при цьому прозору драглисту речовину. Він не розумів, що її вибухова активність сильніша за динаміт.

Наталя Климко

Leave a Reply