Землетрус

Лісабон. 1 листопада 1755 року. 9:20 ранку. Підземні поштовхи зрушили землю під ногами жителів столиці Португалії. Один із найсильніших землетрусів сколихнув світ у релігійне свято Всіх святих католицької церкви. 100 тисяч людей забрав у небуття Лісабонський землетрус. Він знищив безліч архітектурних пам’яток: королівський палац, велику кількість церков, соборів, старих дворянських будівель; літературне надбання не лише Португалії, а й усієї Європи (у палацовій бібліотеці знаходилися близько 70 тисяч томів книг, серед яких були дуже рідкісні видання), твори високого мистецтва, у тому числі картини Рубенса, Тіциана, Караваджо.

Перший поштовх завдав невеликого удару; декотрі люди взагалі його не відчули на собі. Вдруге штовхнуло приблизно через 40 хвилин, в результаті — 50 тисяч жертв. Люди у храмах, батьки та діти у своїх помешканнях — всі вони померли, бо будівлі завалилися у перші 30 секунд. Ті, кому вдалося врятуватися, почали втікати до порту з метою сісти на корабель та поплисти у безпечне місце, але 20-ти метрова хвиля накрила гавань і люди зникнули у страшному вирі. Цунамі було настільки велике, що рівень води у Швейцарському озері різко піднявся на 1 метр, а потім упав до нормальних показників. Після землетрусу і цунамі почалася велика пожежа, що тривала майже 6 днів: вся столиця не вигоріла до тла.

Коли все вщухло, тодішній прем’єр-міністр Португалії Маркіз де Помбан наказав розіслати у всі куточки держави опитування про побачене 1 листопада. Він хотів точно описати та пояснити землетрус. Його нотатки зберігаються і досі, а сам Помбан ввійшов в світову історію як прадід сейсмології.

Наталя Климко

Leave a Reply