Колізей

В історію він увійшов своїм кривавим придушенням іудейського повстання та… початком будівництва знаменитого Колізею.

Бюст імператора Веспасіана

Веспасіан був нетиповий імператор Римської імперії. Коли він зійшов на престол, йому було майже 60 років. В античні часи з їх невеликою тривалістю життя це — вік довгожителя. У такому віці люди вже не такі активні і творчі, вони більше прагнуть спокою. Однак не цей полководець.

Він походив із незнатного роду Флавіїв. Дід його був спочатку простим солдатом, а потім центуріоном армії Помпея. Розбагатів дід вже після того, як пішов у відставку — він почав збирати податки на базарах. Тим же займався й батько Веспасіана.

В роки правління імператора Тиберія Веспасіан став громадським активістом та політиком, але без особливого успіху. Коли за часів Калігули Веспасіана обрали на посаду міського чиновника, який відповідав за чистоту римських вулиць, він не дуже ретельно ставився до виконання своїх обов’язків. Тож коли Калігула побачив бруд на вулицях, то наказав навалити болота за пазуху несумлінному Веспасіанові.

А в роки царювання імператора Нерона Веспасіан взагалі потрапив у немилість. Він, будучи наближеним до Нерона, якось не стримався і заснув під час його виступу. За це його покарали забороною вітати цезаря.

Веспасіанові вдалося зарекомендувати себе непоганим полководцем. Він командував одним із рейнських легіонів, воював із племенами германців, захищаючи імперію від їхніх нападів. На совісті Веспасіана також і придушення іудейського повстання в 66-73 роках. Після того, як в одній із битв єврейські повстанці знищили шість тисяч римських легіонерів 12-го сирійського легіону, центральна влада Риму дістала шок. Це була найбільша військова поразка Римської імперії за всю її історію.

Рятувати імперію і втихомирювати заколотників було доручено досвідченому полководцю Веспасіану. В квітні 67 року він на чолі двох легіонів — 10-го Фретеніса і 5-го Македонського — висадився з кораблів у порту Птолемаїді (нині Акка). Там до Веспасіана приєднався його син Тит, який прибув в Юдею на чолі 15-го легіону Аполлінарія, який кілька років перед тим відзначився у Парф’янській війні. Саме 15-тий легіон зробив чималий внесок у перемогу над повстанцями, захопивши, зокрема, фортеці Гамла і Йотопата.

Золота монета Веспасіана

Із населенням підкорених міст Веспасіан чинив дуже жорстоко, як правило, людей або страчували, або продавали в рабство. В Йотопаті обороною іудеїв керував Йозеф бен Матітьяху. Він мав славу оракула, бо вмів правильно тлумачити пророцтва єврейських релігійних книг. Після захоплення міста Йозеф потрапив у полон до римлян, де передбачив, що завойовник Іудеї незабаром стане імператором Риму. Веспасіан спочатку сприйняв ці слова за облуду, але все ж віддав його до свити сина Тита. Йозеф взяв собі прізвище свого пана — Флавій. Так він і увійшов у світову історію як Флавій — видатний єврейський античний історик.

Тим часом влада в імперії почала змінюватися. 68 року відразу кілька полководців підняло повстання проти імператора Нерона — у Галлії заколот вчинив Гай Юлій Віндекс, в Іспанії — Сервій Сульпіций Гальба, а на півночі Африки — Луцій Клодій Макр. Неронові вистачило сил, аби побороти бунтівників, але він вирішує вчинити самогубство. Престол спорожнів, і сенат проголосив імператором Гальбу. Але й той правив недовго — усього півроку. Після нього впродовж кількох місяців змінилося ще два імператори — Оттон і Віттелій. Правління останнього викликало велике незадоволення широких верств римлян, а особливо солдатів. І вони… проголосили імператором Веспасіана. Сталося це 1 липня 69-го, коли новому цезареві присягнули Александрійські легіони. Згодом те ж зробили війська, розташовані в Іудеї та Сирії, а також царі малоазійських і кавказьких держав, які були васалами Риму. У 70 році Вітеллія було вбито, а Веспасіан повернувся в Рим повноправним володарем імперії.

Як стверджують античні історики, з першого до останнього дня свого цезарювання Веспасіан був доступним і поблажливим. Він не соромився свого плебейського походження, навпаки, часто навіть хвалився ним. Першим з імператорів зняв охорону, що стояла біля дверей його палацу. Характер був у нього м’який, незлобивий і справедливий. За 10 років свого правління він не стратив жодної невинної людини. Цим новий імператор й відрізнявся від садистів, які посідали престол до нього, — Нерона, Калігули і Тиберія.

А от що Веспасіан справді любив, то це гроші. Аби поповнити свою і державну скарбниці, він не гребував нічим. Зокрема, він чи не першим у світі обклав податком… громадські вбиральні. І коли його син Тит обурився таким вчинком батька, той взяв монету, підніс Титові до носа і спитав, чи смердить вона. Той відповів, що ні. «Але ж це гроші із сечі», — сказав на це батько. Звідси й походить відомий вислів — «Гроші не пахнуть». Прибутки держави Веспасіан щедро виділяв на будівництво храмів і театрів. Саме за його правління почали будувати знаменитий Колізей.

Помер він так само спокійно, як і жив. Відчувши наближення смерті, спробував підвестися з постелі, щоб померти гідно — стоячи, але не встояв на ногах і впав. Перед смертю він встиг пожартувати: «Здається, я починаю ставати Богом».

Олег Стецишин
Опубліковано в газеті «Історія+». Липень 2014
Колізей. Фото

Leave a Reply