Оттон I

23 листопада 912 року народився Оттон І Великий — герцог Саксонії, король Східної Фракії, засновник та перший правитель Священної Римської імперії. З дитинства Оттон був дуже схожим на батька: любив боротьбу та мисливство, не хотів навчатися. У 936 році Генріх помер, а Оттон був коронований як правитель Саксонії на міжнародному з’їзді в Ахене. Новий неосвічений король не вселяв надій у підвладних йому правителів. Дехто з правлячої еліти відмовився платити данину, та Оттон зумів швидко побороти повсталих і довести свою владну спроможність.

Коли померла перша порадниця і дружина Оттона, він проявив неабияке бажання навчатися. За короткий проміжок часу навчився писати і читати, оволодів латинською та слов’янською мовами. Розум і могутність сприяла підвищенню королівського авторитету на міжнародному рівні. У 947 році Оттон І вирушив з військом проти датського короля. Без великих втрат король переміг і привласнив собі прикордонні землі. Опісля вирушив до Італії, де йому «подарували владу». В 952 році він став королем лангобардів.

Під час другого походу в Італію Оттона І коронував Понтифік Іван ХІІ імператором Августом. Імперія не була ні особливо римська, ні особливо священна. Вона залежала від влади королів і була німецькою, хоча честолюбний Оттон був впевнений, що це відновлення стародавньої Римської імперії. Запанувала стабільність, зумовлена об’єднанням багатьох вірних Оттону правителів. Проводивши внутрішню політику, він опирався на духовенство, якому надавав високі посади та земельні наділи. Оттон став єдиним королем, який не конфліктував з Папою Римським.

Наталя Климко

Leave a Reply